Я иду половодьем монголо-татарского плена,
Я иду пепелищем забытых потомками битв,
По колено в крови и в слезах по колено,
Сквозь неистовый плач
и сквозь шепот горячих молитв.
Оглянись, поколенье рожденных на новые муки,
Очи прежде усопших с надеждою смотрят на нас,
Из прошедших веков тянут дети истлевшие руки
За растоптанным хлебом,
что мы попираем сейчас.
Я иду сквозь пустые ветра эпидемий,
Через ужасы тюрем, острогов и концлагерей,
Через битвы идей, через дебри ошибочных мнений,
Сквозь ухмылки тиранов
и вечную скорбь матерей.
Я иду сквозь себя,
сквозь предательства,
слезы, разлуки,
Сквозь болезни и страх,
сквозь заклятья любимых имен,
Но из чистых высот тянет небо
пронзенные руки
К нам, слепым прокаженным
грядущих и прежних времен.
Щеглова Наталья,
Россия, п. Заокский
Преподаю на кафедре библейских исследований в Заокской Духовной Академии. Пишу стихи и прозу. Опубликовано два сборника духовной поэзии: "На том берегу времен" и "Песочные часы". Занимаюсь проблемами обездоленного детства. e-mail автора:natalia-sheglova@yandex.ru
Прочитано 10936 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Я тоже иду... Я также иду! Сестричка, ми не одни здесь,слава Господу! Брат Павел. Комментарий автора: Спасибо, брат Павел! Нас действительно много!
Алексей
2005-08-01 15:05:41
Сильно и красиво... Но вот слишком много боли в твоих стихах...
Благослови тебя Бог. Комментарий автора: Алексей, я всегда думала, что в моих стихах слишком мало боли, по сравнению с реальностью. Просто кому-то нравится поэзия, которая вся сплошь розовые облака романтики, а у меня другая романтика, жесткая - рассказать об отчаянии и одиночестве, о тех, кому больно. Это им помогает. они, читая такую поэзия, уже не чувствуют себя одинокими в страданиях, начинают верить, что кому-то не безразлично, что с ними происходит. Храни Вас Господь! Н.
Ольга Рахуба
2009-12-17 21:52:31
Спасибо! Отличные строки! не все об этом пишут!..
Сергей
2011-09-01 15:17:24
стихи запавшие мне в душу 7 лет назад, я написал на них музыку и записал её
Дудка Надежда
2011-09-02 05:38:08
Были песни в ночи, были долгие годы молчания.
Лучше что для души- разобраться нет силы подчас.
Нам на грешной земле как-то ближе аккорды печальные,
Но приходит с небес Божья сила и помощь для нас.
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
