Она купила за бесценок
Квартиру, что еще тогда
Репатрианту эс-эс-эра
Должна была бы дать страна.
И мне сдает, снимая шкуру,
(Втридорога я ей плачу.
Моя галутная культура
Сказать не может - Не хочу!).
Сдав мне в аренду ту квартиру,
Она работает еще
В том офисе, где я сортиры
Прислугой мою за нее.
Зарплата, как характер гордый,
В два раза круче, чем моя,
В рабочий день она кроссворды
Решает, пока мою я.
Еще и требует, наглОта,
Чтоб мыл я лучше и быстрей,
И в положеньи идиота,
Молчать обязан я при ней.
И на меня она начальству
Доносы пишет на испуг,
Высасывая их из пальца,
А может даже и из двух.
И на ее счетах - мильоны,
Я ж не свожу с концом концы.
И всей ее страны законы,
Ей верно служат, словно псы.
У нас одна страна. И небо
Над нами тоже лишь одно.
Там Бог сидит, Он должен ведать,
Но Он глаза закрыл на то.
И моя жизнь ей просто пофиг,
Но, правда, может иногда
Предложит мне стаканчик кофе,
Мол, видишь, я к тебе добра.
И каждый Божий день с улыбкой
Она приветствует меня
Вопросом, что звучит, как пытка -
"Что? Все в порядке? Как дела?"
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ну ты Грайцер розлетелся
И ну винить её за все
И все грехи и даже се-се-сера
И тряпку половую не в ведре
Скажу твоей душе сердечно
Но не менталитету твоему
И если внемлишь ты безпречно
Тогда воспрянешь ты к Нему
Проси Христа ты о прощении
Грехов Адамовских в тебе
И жизнь пребудет в посвящении
Служить Ему а не беде Комментарий автора: Я вам предлагаю сменить ник. Вместо трех восклицательных знаков называться так - "Тьма невежества"
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
