Иисус! Твое святое имя не сходит с моих уст.
И каждый день, ни чуть не уставая,
Его я повторяю постоянно,
И зрить лицо Твое я вновь и вновь стремлюсь.
Явись, молю Тебя, явись хотя б во сне.
Пускай не четким, а таинственным виденьем;
Иль легким облаком зайди в окно ко мне,
Окутав им, раскройся откровеньем.
Иисус, я жажду мудрости Твоей.
Я так хочу быть на Тебя похожим.
Как Ты в неправде льва быть свирепей,
В любви же быть хочу я Агнцем Божьим.
Прошу Тебя: яви свое лицо.
Дай мне узнать Тебя как можно ближе.
Позволь с Тобою мне прочувствовать все то,
Что пережил Ты, будучи унижен.
Все пережить, чтоб научиться сострадать,
Чтобы смотреть не на лицо, а в сердце.
Уметь любить как Ты, как Ты - прощать.
Чтоб о других болело сердце.
О, укрепи, чтобы хватило сил!
Пройти все, что назначено Тобою.
Хочу, чтобы всегда Ты был доволен мною,
И сердце мое мудрости учил.
Благословен и праведен Твой путь!
Имя Твое, Иисус, великое, святое.
Да преклонится пред Тобою все живое!
Из рода в род, из века в век прославлен будь!
Татьяна Шутюк,
г. Самара, Россия
Родилась и живу в г. Самаре. Это один из прекрасных городов на великой реке Волге. К Богу пришла в начале 2005г., в том же году заключила завет с Богом. В январе 2006г. начала писать стихи, а за тем и песни. e-mail автора:s_tati@mail.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 10469 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Приветствую, драгоценная сестра в Господе! Я тоже не зарываю дар от Господа и славлю Святое имя Его, созвучно и вашим стихам:
Я влюбилась в моего Господа,
Я влюбилась – о Нем я пою.
Я забыла прошлое, Господи,
Жизнь на камне строю свою.
И нет другого Имени и краше, и милей,
И нет другого Имени дороже и родней,
С Ним в горе, с Ним и в радости,
Не страшен шторм любой,
И все земные прелести Он заслонил Собой.
Для меня Он – крепкая башня,
Моя крепость, верный мой щит,
С Ним любое горе не страшно,
В Свои руки взял и хранит.
Славьте Его , ведь Он достоин!Аллилуйя!
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
