Як часом хочеться заснути
І як жахливий сон забути
Усіх, хто горе спричиняє,
Хто не будує, а ламає,
І тих, хто біль нещадно сіє
І хто глибокі ями риє.
Хто Бога зовсім не боїться.
Кому від зла спокійно спиться.
Той, хто невинного карає,
Той, хто руйнує і вбиває
На нього Божий гнів прол'ється,
Під небом місця не знайдеться,
Не знати буде де податись,
Тікати буде й оглядатись.
Не змиє крові на "ручищах"
Сліди на "грязних сапожищах"
О Господи, гряди наш Боже,
Бо тільки Ти єдиний зможеш
Перемогти цей рід жорстокий,
Який ще не нажерся поки.
Повстань і забери в них силу,
Бо риють братськую могилу.
Вони ж нікого не жаліють
Прокляття роду свого сіють.
О Господи поглянь, вступися,
На горе й сльози подивися!
Чи довго людям ще страждати ?
Чи багатьом ще помирати?
Почуй молитви щирі, Боже
Якщо не Ти,- хто допоможе??
03.24.24
Люба Охман,
Spartanburg USA
Меня зовут Люба Охман. Люблю Господа и хочу Ему служить чем могу. Я очень люблю петь и иногда пишу свои песни. Стихи начала писать с лет 12ти. Пишу о том, что на сердце.
Буду рада любому отзыву. Заранее спасибо. e-mail автора:lyubaokhman@yahoo.com
Прочитано 5565 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Следы на песке . - Николай Зимин Воспоминания о днях , проведенных в городе Мариуполе.
Море синее искрится .
В блестках солнца чьи-то лица .
Чьи-то шляпки под зонтами .
С загорелыми ногами
Чьи - то дамы ,кавалеры ,
Девицы и сутенеры .
Море жаром лета дышит
И волнами берег лижет
И ворчит ... А я скучаю .
Все о прошлом вспоминаю ,
И под мерный шум прибоя
Страсти жажду , не покоя ...
